Лідерство – риса активних,

або як і навіщо плекати лідерів змалку

Проблема лідерства сьогодні в усіх на вустах. Різні представники нашого суспільства замислюються над необхідністю плекання лідерів мало не з пелюшок. Однак що саме слід вкладати у це поняття? І які риси виховувати? Дорослі повинні допомогти кожній дитині стати господарем власного життя, навчитися управляти своїми думками, почуттями та вчинками, швидко орієнтуватися в будь – якій ситуації, брати на себе відповідальність, робити добро та організовувати інших для добрих справ. Саме такі лідерські якості й варто плекати у наших вихованців. Як це робити, поміркуємо разом.

На важливості формування, починаючи з дошкільного дитинства, активності, самостійності, ініціативності та інших базових особистісних якостей громадянина наголошується в таких нормативних документах, як закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти. Саме ці базові якості лежать в основі лідерства, а їх розвиток дасть змогу закласти міцні підвалини для становлення «лідера – гуманіста», якій уособлює моральні чесноти, володіє стратегіями ефективного менеджменту і здатний поєднувати різні лідерські функції – організатора, творця, дипломата, порадника тощо.

Лідер і лідерство:суть понять.

У понять «лідерство» і «лідер» англійське коріння, етимологічно вони походять від слів «шлях» і «вести», оскільки раніше лідерами називали людей або судна,які прокладали чи показували шлях.

Англійське слово leadership перекладається і як «лідерство», і як «керівництво», що, зрештою, можна трактувати як вплив на інших людей з метою оптимального розв’язання спільних завдань.

Якщо спробувати розкласти лідерство, як особистісну якість на складники, то виокремлюються такі риси, як

упевненість,
ініціативність,
рішучість,
активна позиція,
здатність до генерування ідей,
комунікативні здібності тощо.

Проте поряд з позитивними рисами не можна залишати поза увагою й можливість прояву зверхності, ігнорування інших людей, жадібності чи заздрісності.

Три рівні розвитку лідерства в особистості.

І. Здатність узяти відповідальність на себе – базовий рівень, потрібний кожному для успішного життя в суспільстві.

ІІ. Готовність узяти на себе відповідальність за інших членів своєї групи: зрозуміти, оцінити, навчити, мотивувати до дії, підтримати, захистити.

ІІІ. Служіння суспільству, своєму народові – найвищий ступінь розвитку лідерства.

Завважимо: стосовно дошкільнят доречно говорити не про лідерство, а про розвиток, який проявляється насамперед в активності.

Що активніша дитина в грі, навчанні, змаганні, у взаємодії з іншими, то сильніше виражені в неї лідерські риси.

Прояви лідерських рис у дитини:

активність та ініціативність;
здатність швидко знаходити вихід зі скрутного становища;
готовність відстоювати свою думку та вміння переконувати інших;
рішучість і прагнення досягти поставленої мети;
авторитет серед дітей групи;
бажання бути в центрі уваги;
відповідальність;
уміння керувати групою, розподіляти завдання,доручення між дітьми;
психологічна готовність до роботи в команді;
адекватність в оцінці досягнутих результатів.

Дуже важливо допомогти дитині осмислити сутність лідерства, усвідомити, що лідерство – це не так першість у всьому, як відповідальне служіння іншим, справі, країні. Упевнені: це допоможе мотивувати дитину на активний і націлений рух до того,щоб посісти гідне місце в суспільстві.

Як виявлюються лідерські якості у дитини?

У сучасному суспільстві лідерство - синонім успішності людини. В різних дошкільних та загальноосвітніх закладах часто можна зустріти гасло «Виховуємо лідерів», але навіть якщо в дитині від природи закладені лідерські якості, її все одно необхідно виховувати. Цей процес вимагатиме від батьків особливого підходу, полегшити який допоможуть рекомендації психолога Євгена Лепешова.

Справжній лідер повинен вміти ладити з людьми, уникаючи наказного тону в спілкуванні не тільки з дорослими, а й однолітками. Батьки можуть прийнняти агресію, свавілля і упертість за лідерські якості, але це не є прояв сильного характеру. У підсумку вони пишається розкутістю і енергією дитини, страждаючи від подібної поганої поведінки. Крім цього дорослі можуть відчувати себе дещо слабше свого нащадка і відмовлятися від його виховання, незважаючи на те, що такому дитині необхідні авторитети і зразки для наслідування.

Справжні лідерські задатки проявляються в умінні захопити інших дітей якимось заняттям, грамотно пояснити правила гри, взяти на себе відповідальність і вирішувати конфліктні ситуації. Все це природжений лідер робить природно, особливо не виділяючись із натовпу. Свій характер він проявляє скрізь: і вдома, і в дитячому садку. Не буває такого, що вдома дитина командує батьками, а в дитячому саду відмовчується - це швидше особливість спілкування з батьками, а не лідерські якості. У дитини-лідера особливий стиль мислення: вона може планувати і прораховувати різні ситуації з дуже раннього віку - 3-4 років, і проявляти самостійність. Крім того, вона виявляє спостережливість і інтерес до особливостей поведінки людей, наприклад, може переконати однолітка віддати іграшку, не застосовуючи хитрість, а наводячи аргументи на користь вигоди для нього.

Батьки повинні послідовно виховувати дитину-лідера, чітко встановлювати межі дозволеного і аргументувати свої рішення. Необхідно пояснити дитині, що лідерство - це відповідальність, і вона повинна приймати її на себе, коли домагається певних цілей. Досягати цілей правильно спільно, а не тільки за рахунок інших. Лідерські якості, які не реалізуються, можуть перетворитися на заздрість, ревнощі і марнославство. Важливо підшукати для такої дитини справу, яка допоможе їй максимально виразити свої нахили - заняття спортом, випуск шкільної газети або участь в науковому товаристві. Батькам маленького лідера треба приділяти багато уваги навіюванню ціннісних орієнтирів, вихованню моралі і моральності, так як у них підростає особистість, яка в майбутньому поведе за собою інших людей.

Вдома дитина-лідер зобов'язана визнавати авторитет батьків, але забувати про компроміси теж не варто. Складні ситуації краще обговорювати з дитиною на рівних, щоб у неї була можливість проявляти себе і наводити аргументи на користь свого боку. Кінцеве рішення все одно приймається батьками, після обговорення всіх альтернативних варіантів виходу з ситуації, що склалася. Дитині можна надати можливість повністю відповідати і приймати рішення за будь-які домашні справи і обов'язки, що задовольняють її амбіції. Якщо батьки самі лідери, то повинні уникати змагання за лідерство в сім'ї з дитиною. Крім цього, якщо в сім'ї декілька дітей, то треба допомогти їм вибудувати стосунки між собою без суперництва.

Виховуємо лідера: як навчити
дитину долати хвилювання

Якщо ви мрієте, щоб ваша дитина досягла успіху в житті, то необхідно навчити її долати хвилювання. Це стане в пригоді й під час концерту в дитсадку, й під час відповіді на уроці, й у спілкуванні з важливими людьми, не кажучи вже про доросле життя. Радимо почати просто зараз!

Певною мірою здатність володіти собою залежить від темпераменту. Рухливі нервові системи холериків та меланхоліків потребують більшого тренування. Другий важливий фактор, що впливає на дітей,— звички батьків. Якщо мама схильна постійно дратуватися, або тато занадто тривожиться через неприємності на роботі, малюк наслідуватиме таку поведінку, бо для нього вона є нормою.

Поки дитина ще мала, вона не впорається без вашої підтримки. Перебувайте поруч у критичні хвилини, хваліть її та підбадьорюйте.

Навчіть дитину прийомів для зменшення нервування.

Глибоко вдихнути та повільно видихнути кілька разів. Бажано набирати повітря не у груди, а дихати животом, заповнюючи нижні відділи легень.
Ненадовго відвернути увагу. Наприклад, можна подумати про вечерю після події, що хвилює, чи якусь іншу справу через кілька днів.
Вивчити та повторювати фрази для власного переконання: «Я спокійний», «Я зможу», «У мене все вийде», «Я молодець». З ними дитина зможе налаштуватися на позитивний настрій.

Якщо дитина боїться виступати?

Відсутність навички виступів можна здолати лише через часті виступи. Спочатку створюйте домашні міні-концерти зі співами або читанням віршів. Потім можна записати дитину до гуртка, де передбачені регулярні виступи: спортивний зі змаганнями, танцювальний чи театральний з концертами.

Якщо дитина соромиться знайомитися?

Як і в попередньому випадку, навичка здобувається лише під час тренування. Допоможуть знову-таки гуртки з професійними педагогами, що створюють належні умови для спілкування, позбавляючи дітей можливості розгубитися. Також спробуйте залишити дитину грати з іншими на дитячому майданчику і трохи відійдіть осторонь: можливо, на неї тисне надмірний догляд, і без пильного батьківського ока вона буде розкутішою.

Якщо дитина не вміє отстоювати власну думку?

Це тривожна ознака для батьків — таке трапляється у сім’ях, де до дитини не дослухаються, уважаючи її думку неважливою. Необхідно частіше цікавитися її думкою та враховувати під час планування домашніх подій.