Особливу актуальність аналізуючий зір набуває тоді, коли мова йде про навчання та виховання дітей з вадами зору, тому що для цієї категорії дітей характерна:

​

• фрагментарність сприйняття;

• низький рівень пізнавальної активності; вербалізм (відрив теоретичних знань від практики);

• неповні або перекручені образи і уявлення.

​

Всі ці особливості виникають через порушення зору (95% інформації людина отримує через зір) і невміння використовувати збережені аналізатори. Діти, сприймаючи предмет, виділяють несуттєві ознаки, не помічають важливих інформативних якостей. Причина цього - відсутність системи сприйняття образу. Навіть у дітей із залишками зору провідним являється зоровий аналізатор, який їх часто підводить, Наприклад, дитина, побачивши темно-бордовий камінь овальної форми, сприймає його як каштан (схожість за кольором). Пізніше обмацавши, зваживши його на долоні, відчувши холод, постукавши каменем по столу - робить правильний висновок.

​

В більшості випадків пропонуємий до ознайомлення предмет діти навіть не намагаються взяти в руки, а на пропозицію помацати - торкаються одним пальцем.

​

Необхідно заохочувати бажання тактильно обстежувати предмети. Через відчуття ми пізнаємо світ. Обстеження проводиться за допомогою обох рук уздовж контуру об'єкта, зупиняючись на особливостях.

​

Аналітичне спостереження - це вміння здобувати інформацію із сприймаємого на полісенсорній основі (тобто, з підключенням всіх аналізаторів).

Розвиток аналізуючого спостереження припускає:

​

формування послідовного обстеження предмета за допомогою

сенсорних еталонів (кольору, форми, розміру, фактури, звучання, тощо);

розвиток зв'язного    мовлення в процесі розгорнутого опису обстежуємого предмета.

Таким чином, складові аналізуючого спостереження це:

 

• сенсорика;

• компенсаторика;

• мовлення;

• аналіз;

• синтез.

​

Базою аналізуючого спостереження являється сенсорне виховання.

Робота починається з формування еталонів в молодшій та середній групах. Еталонами форми являються площинні геометричні фігури.

Еталонами кольору - сім кольорів веселки та ахроматичні кольори (чорний, білий, сірий).

​

Так як величина - поняття відносне, головним являється окомір (накладання, прикладання, порівняння).

​

Доцільно використовувати картки з позначенням якостей предмета.

Після того, як сформовані сенсорні еталони, дітей старших груп потрібно спрямовувати на аналітичне сприйняття кольору і форми (змішування фарб, здобуття нових кольорів та відтінків, вправи на складання цілого з частин). Діти зазнають труднощів, коли потрібно оцінити сполучення кольорів, форм, величин, складаючих складну структуру.

​

Сприйняття сполучень, пов'язаних з виділенням елементів, з яких воно складається, і зв'язки між ними називаються аналітичним сприйняттям.

Розвиток аналізуючого спостереження проходить шлях від простого переліку частин спостерігаємого, фрагментарного опису, мануального обстеження (руки в руках) до вищого рівня - розгорнутого опису предмета на основі полісенсорного сприйняття.

​

Розвиток аналізуючого спостереження подібно сніговому кому (наростання знань). Якщо в молодших групах обстеження предмета відбувається за схемою:

​

• "Хто? Що? Який?" (форма, колір, величина), то в старшому віці питання "Який?" ускладнюється:

• "З чого складається?",

• "З чого зроблений?",

• "Яка поверхня?",

• "Для чого? " (функціональне призначення) і т.п.

​

Спочатку - перелічення за планом того, що бачать, потім того, що знають.

До речі, мовлення може виконувати компенсаторну функцію, якщо предмет недоступний для сприйняття. Наприклад, "білий ведмідь живе на півночі" (ведмідь, сніг, крига, пустеля, холод). Мовлення у співдружності з мисленням доповнює прогалини у сприйнятті образу - дитина може уявити світ, здогадатися, зробити висновок.

​

Схема сприйняття предмета така: синтез - загальне сприйняття; аналіз - детальне кольороаналіз; синтез - цілісне сприйняття.

​

Якщо в молодшому віці застосовувалися для опису предмета картки позначення якостей, то старші діти можуть використовувати схеми - підказки для складання описових оповідань про тварин, птахів, тощо.

​

Ці прийоми забезпечують свідоме засвоєння дітьми загальноприйнятих мір та еталонів. В старшому віці відбувається перехід умінь аналізувати предмети з наочно - практичного плану в розумовий.

​

Сам процес аналітичного спостереження являється складним розумовим процесом, тому що дитина в розумі повинна провести таку складну операцію як порівняння параметрів, які сприймає, із засвоєними сенсорними еталонами. До того ж виділити головне, суттєве і зуміти це адекватно і зв’язано висловити словами.

​

В якості спостереження може виступати:

​​

• предмет простої ( складної ) конфігурації;

• картина предметна або сюжетна;

• будь - яке природне чи погодне явище;

• життєва ситуація.

​

Формується аналізуюче спостереження в усіх видах діяльності педагога і дитини:

 

в предметній діяльності і ознайомленні з навколишнім - вчимо обстежувати предмет, уточнюємо і розширюємо знання про оточуюче. Важливо залучати натуральні об'єкти і задіювати всі компенсаторні функції;

ліплення, аплікація, малювання - закріплення вивченого в практичній діяльності, аналіз форми, кольору, величини, розташування деталей, змішування фарб;

розвиток мовлення - поповнення словарного запасу, формування

зв'язного мовлення;

 сприйняття сюжетного зображення - встановлення причинно - наслідкових зв'язків, зчитування інформації по місцях, позі, міміці діючих осіб, виділення головного і т. п.

​

Клопітливо працюючи з дітьми над засвоєнням сенсорних еталонів, навчаючи складати невеликі описові розповіді, спостерігаючи за змінами в природі, ви формуєте аналізуюче спостереження, вчите дітей зіставляти, порівнювати, мислити. А такі питання ” Як ти гадаєш?”, ”Чому ти так думаєш?” , "Поясни” спонукають дітей до самостійного мислення. Без цього не виховати особистість.