Якщо ваша дитина ходить у дитячий садок, ви, швидше за все, питаєте її, з ким вона там разом грає. І якщо ваша п'ятирічна донька каже, що не може знайти собі товариство, ви, імовірно, уявляєте собі, як вона стоїть на самоті і штовхає ніжкою камінчики, доки інші діти навколо бігають і веселяться. Так, така ситуація може травмувати материнське серце. Тому батькам варто частіше запрошувати інших дітей у гості й допомагати своїй дитині знаходити спільну мову з однолітками – з часом це покращить ситуацію.
Друзі потрібні вашій дитині, як їжа й фізичні вправи. Одне з досліджень показало, що діти, яким складно зав'язувати та підтримувати дружні стосунки, частіше кидають школу та в підлітковому віці набувають таких проблем із психікою, як агресія й депресія. Діти, які вміють ефективно управляти соціальними ситуаціями, більш стресостійкі та впевнені в собі.
Хоча більшість дітей, коли йдуть до дитячого садка і школи, починають самостійно зав'язувати дружні стосунки, все-таки навіть найбільш комунікабельні, товариські діти в певний момент зіштовхуються із проблемами соціалізації. Так, наприклад, дошкільнята активно оволодівають здатністю ділитись і ввічливо грати з іншими дітьми, що часто призводить до конфліктів, а в початкових класах діти можуть проявляти егоїстичність, владність і вимагати визнання їх особистої винятковості.
Якщо вашій дитині важко долучитись до товариства або порозумітись із однолітками, вона, швидше за все, потребує вашої допомоги – хоча те, як і наскільки ви повинні втручатись, залежить від конкретної ситуації. У даній статті зібрані поширені приклади дитячих проблем та способи їх вирішення.
«Мені ні з ким грати»
Чому це відбувається: на відміну від малюків, які цілком щасливі, коли грають на самоті, дошкільнята потребують товариства інших дітей. Однак вони іноді соромляться питати, чи можна взяти участь у будівництві вежі або у грі в ляльки. Деякі діти хвилюються, що коли під час гри вони попросять про це інших дітей, їх просто не приймуть.
Стратегія вирішення проблеми: переконайте дитину, що навіть дорослі можуть нервувати, коли їм доводиться звертатись із проханням до незнайомих людей, але є способи, що допомагають полегшити подібне звернення. Навчіть дитину запропонованого далі триступеневого процесу, моделюйте відповідні ситуації вдома, потім вийдіть на дитячий майданчик і попрактикуйте цей підхід у реальних умовах:
Нехай дитина підійде до групи дітей і протягом кількох хвилин поспостерігає за тим, як вони грають.
Після того як вона зрозуміє суть гри (наприклад, діти будують палац із піску), нехай дитина подумає про те, чого в цій грі їм не вистачає (можливо, якої-небудь цікавої формочки). Якщо це гра командна, нехай дитина визначить, в якій команді менше гравців або яка з команд слабша.
Потім вона може попросити дітей дозволу приєднатись до гри: «У вас тут весело. Можна, я теж пограю?», а також запропонувати їм те, чого бракує для гри, за її спостереженням. Тренуйте дитину посміхатись і налагоджувати зоровий контакт, щоб інші діти охочіше приймали її у свою компанію.
«Мій друг постійно повчає мене, командує мною»
Чому це відбувається: деякі діти – природжені лідери (ведучі), а деякі – підлеглі (ведені), але більшість з них знаходяться десь посередині. Завзяті й рішучі діти (які, як правило, тяжіють до пасивних дітей) можуть зіштовхуватися з такими ж сильними особистостями, як самі, і не завжди правильно розраховувати силу свого психологічного тиску на інших дітей.
Стратегія вирішення проблеми: допоможіть дитині знайти золоту середину між владністю й покорою. Запропонуйте їй простий сценарій, який можна використовувати в подібних ситуаціях, наприклад, вона може сказати настирливому другу: «Я не хочу грати в цю гру. Замість цього я хочу грати в...». Дитина повинна запропонувати конкретну альтернативу, щоб її друг знав, що вона готова відстоювати власні інтереси. Якщо дитину лякає сама думка про те, щоб кинути виклик своєму приятелю, попросіть її уявити себе героєм мультфільму, хоробрістю якого дитина захоплюється, наприклад, Іллею Муромцем. Уявлення себе вигаданим персонажем допомагає дитині долати боязкість перед взяттям ситуації під контроль.
«Коли Таня грає зі Світланою, вони не беруть мене з собою!»
Чому це відбувається: малюки не особливо розбірливі в тому, з ким вони граються, але вже в дошкільному віці вони набувають більш осмисленого й вираженого відчуття своїх симпатій і антипатій. Діти також виявляють, що можуть контролювати інших за допомогою слів. Дівчинка може прийти додому в сльозах і розповісти матері, що дві її найближчі подруги сказали їй: «Ти нам не подобаєшся. Ми з тобою більше не дружимо». Справді, три дівчинки – це вже натовп. Дослідження виявили, що дівчатка у віці від 3 до 5-ти років, як правило, воліють грати тет-а-тет, у той час як хлопчики того ж віку тяжіють до різних груп.
Стратегія вирішення проблеми: коли ваша дитина грає із двома або більше дітьми, намагайтесь спрямовувати її на групові ігри, такі як виконання творчих завдань або хованки, – так легше заводити друзів. Такі ігри більш природні й гармонійні. Або попросіть вихователя/вчителя вашої дитини порекомендувати вам дитину зі схожими інтересами, яка б могла стати добрим товаришем в іграх вашому сину або доньці.
«Мій друг ніколи не хоче грати в ту гру, в яку хочу грати я»
Чому це відбувається: маленькі діти можуть бути на диво егоїстичними. Вони зациклені виключно на своїх миттєвих потребах і ледве вміють домовлятись і вирішувати проблеми.
Стратегія вирішення проблеми: якщо спільна гра перетворюється на конфлікт, не втручайтесь відразу ж. Дайте дітям можливість вирішити його самостійно, оскільки дуже важливо, щоб вони вчились справлятись із самими типовими проблемами взаємин. Якщо діти самі не у змозі впоратись із проблемою, попросіть їх придумати якомога більше можливих способів вирішення їх суперечки. Ви можете сказати: «Що, якщо ви десять хвилин пограєте в гру, яку запропонував Ваня, а потім десять хвилин у гру Сергія?». Або попросіть їх придумати інший варіант. Якщо ці зусилля не приводять до успіху, дітям варто взяти паузу та змінити тему. Можна перекусити, побігати по двору – перевести дух і, якщо необхідно, пограти деякий час окремо один від одного.
«Коли Сашко приходить до мене в гості, мій маленький брат, як порося, забирає всю його увагу»
Чому це відбувається: молодші брати й сестри часто втручаються в ігри старших, і другу вашої старшої дитини може сподобатися возитись із малюком. Такий вибір також може бути просто перевагою конкретного дня: ваша старша дитина може захопитися своїм конструктором, а два інших хлопчики одностайно хочуть грати в індіанців (просто сьогодні їхні вподобання не співпали).
Стратегія вирішення проблеми: якщо молодша дитина трохи підросла, спробуйте і для неї теж запланувати візит друга, який відбудеться в той же час, що й у старшого. В іншому випадку зробіть усе можливе, щоб зайняти її іншими видами діяльності. Якщо не виходить відокремити молодшу, попросіть старшу дитину приєднатись до битви індіанців або придумайте заняття, яке би сподобалось усім дітям без винятку: «Може, Сашко захоче покататись на гойдалках, коли закінчить грати в індіанців».
Що ховається за «дружбою на віки»
У вашої дитини є приятель «не розлий вода». Вони навіть придумали один для одного таємні прізвиська й таємничі рукостискання. У дитячому садку (або молодшій школі) вони завжди ходять разом на обід і разом проводять усі перерви. Чи криється в цьому якась проблема?
Не обов'язково. Кращий друг – це чудово. Численні дослідження підтверджують, що наявність тривалих дружніх стосунків підвищує почуття безпеки й самооцінки дитини та допомагає пом'якшити вплив стресогенних подій, наприклад, перехід у нову школу. Навіть сварки між друзями можуть бути конструктивними, оскільки вони змушують хлопців і дівчат розвивати навички вирішення проблем, які в майбутньому знадобляться їм у стосунках з подружжям, керівником і власними дітьми.
Проте ви, імовірно, не хочете, щоби дружба вашої дитини з однією людиною стала настільки глибокою, щоб вона відмовлялася спілкуватися з іншими своїми однолітками. Покладатись виключно на одного приятеля буває шкідливо – у міру дорослішання діти можуть віддалитись один від одного, і вашій дитині може знадобитись хтось ще для підтримки у важких ситуаціях. І хоча немає необхідності ламати її відносини з найкращим другом, порадьте вашій дитині заводити більше друзів і частіше долучатись до численного товариства. Їй важливо відчувати душевну близькість з кількома дітьми.
Джерело
